Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[Гость_Yurchik_*]

ОДА САЛУ
Я сало полюбил из детских лет,
За жизнь свою я съел его немало.
Вкуснее сала в мире пищи нет,
Вкуснее сала только сало с салом. О сало, сало! Ты любовь моя, За все мои мучения награда. В нем солнца свет и трели соловья, Другой закуски мне вовек не надо.
Когда тебе порою нелегко,
Не вешай нос и не грусти напрасно,
А вспомни запах сала с чесноком,
И сразу жизнь покажется прекрасной. Непревзойденный сала аромат, Бальзам на сердце, крылья для полета, Отведав сала - каждый будет рад Закрыть собою амбразуру дзота.
И если я умру в расцвете лет,
Прошу не отказать мне в самом малом.
И в гроб мне положить не партбилет,
А килограммов пять свиного сала.