Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[RINA]

Стал муж смотреть на тех, кто помоложе,
А красоту мою «имел в виду».
В театр я беру билеты в ложу,
Насильно мужа на балет веду.

Идём по улице, он сзади на полшага,
Рукой мой локоть нервно теребя,
От ревности изводится бедняга –
Мужчины все не сводят глаз с меня.

В театре та же самая картина,
Ещё в фойе положен был почин,
Балет не смотрит в зале половина –
Я приковала взгляды всех мужчин.

Теперь мой муж других не замечает,
Душой и телом тянется ко мне.
В тот вечер я, об этом он не знает,
Смешные рожи корчила толпе

Галина Быстрова