Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[lasto4ka]

За столом: отец, мамаша,
рядом маленький сыночек.
Сын не хочет кушать
кашу
и капризничает очень.

Мать сказала: - Анатолий,
сын не
хочет кушать кашу.
Повлияй на сына, что ли,
ты же всё-таки, папаша...

И отец, сынишке фразу
шепчет в ушко, по-секрету,
и сынок, почти
что сразу,
ложку взял и... каши нету!

А жена спросила мужа:
-
Что сказал? А ну, колись-ка!
- Я сказал: "Есть кашу нужно,
чтобы выросла
пиписька."

И жена ему по глазу!
Муж: - За что так бьёшь, послушай?!
- А за то, что ты, зараза,
в детстве мало каши кушал!