Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[lasto4ka]

Осыпается малина,не продёргана морковь,

А эта глупая скотина мне талдычит про любовь,

Заросла картошка в грядках,дождь с утра,как из ведра,

Ну а он,мерзавец гадкий,намекает,мол,пора,

В поле тонет культиватор,по грудя мне лопухи,

А этот подлый провокатор мне в окошко о любви.

Вот зима,ремонт в квартире,время трясть половики ,

Ну а этот,ну в мундире,вдруг стихи мне о любви.

Вот весна,ну само время,снова грядки,огород

Ну,а этот,блин,емеля,всё про чувства мне поёт.

Я куплю ему лопату,чтоб с оглоблю рукоять,

Враз забудет,гад проклятый,мне про страсти напевать.

Успокоится мне надо,взволновалась что-то кровь,

Наливайте,что ли,бабы,выпьем с вами за любовь!