Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[lasto4ka]

Молодожёны все в печали-
Живут два года, детей нет.
Чем им помочь врачи не знали,
Но кто-то дал один совет:

Поехать в Рим, поставить свечку,
Святого Павла есть собор.
Рецепт сомнительный, конечно,
Но не подвёл он до сих пор.

Прошли года. Как-то советчик
Решил ту пару навестить,
Узнать, не помогла ли свечка,
И как дела у них спросить.

Пришёл, стучится. Дверь открыла
Девчушка где-то лет семи:
--Простите, я братишек мыла,
Их сёстры всех испачкали.

--А где родители-то, лапа?
--Мама рожать пошла к врачу,
Поехал в Рим, в собор, мой папа
Задуть какую-то свечу.