Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[зяблик]

Очень нужен мне мужчинка.
Не большой, карманный.
Пусть на лысинке сединка,
Пусть костюмчик драный.

Не красавец пусть, не молод,
Милый и домашний.
Чтоб жару любил и холод,
Борщ любил вчерашний.

Пусть немножко выпивает,
Иногда, на праздник.
Чтоб по жизни был серьёзный,
А со мной – проказник.

На рыбалку, на футбол,
В баню б отпускала,
Заблудился в трёх соснах?
Я б его искала!

Но зато я в дом - а он
Радостно встречает.
Гвоздик вбил, убрал балкон,
Супом угощает.

И уютным калачом
Спит в постельке рядом.
Будет мне все нипочем
Под мужским приглядом!

Так любила бы его,
Что боялась б дунуть!
…А коня остановить –
Мне самой - раз плюнуть