Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[Спок]

Мужчинам посвящается

С лицом измученным и серым,
на белой смятой простыне,
как жертва бешеной холеры,
лежишь коленками к стене.

Протяжно стонешь, как при родах,
трясётся градусник в руках.
Вся скорбь еврейского народа
застыла в суженных зрачках.

По волевому подбородку
струится пенная слюна.
Ты шепчешь жалобно и робко:
"Как ты с детьми теперь одна??.."

В квартире стихли разговоры,
ночник горит едва-едва.
Темно...опущены все шторы..
У мужа тридцать семь и два.