Стихо-юмор, Прикольное и веселое... Опции

[Гость_Yurchik_*]

За віконцем весна розквітала,
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало,
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені,
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя мов хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твое сердце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сижу, пью горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій , не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, блиндь, українець,
Якщо сала не їстиму я!

[RINA]

Когда мы встретимся с тобою


Когда мы встретимся с тобою
через каких-то тридцать лет,
я буду бабкою седою,
ты будешь-старый лысый дед.
А может ты не будешь лысым,
а будешь, например, хромым;
Мы встретимся под кипарисом,
или под яблоней, где дым,
а может под другим растеньем;
Я буду толстая, в платке;
С тобой столкнёмся днём весенним,
или осенним. Налегке.
Или, к примеру, с чемоданом
ты на вокзале выйдешь вдруг,
проездом из Биробиджана.
А я-проездом в Кременчуг;
Ты не прошепчешь мне :"Родная,
ты хороша и молода."
Ведь мы друг друга не узнаем,
и разойдёмся.
Навсегда.